Іван Дмитрович Сірко - Найвидатніший Характерник

     Іван Дмитрович Сірко (1605 (1610) —1680) — подільський шляхтич,
 козацький ватажок, кальницький полковник, легендарний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового.
      Воював з татарами, турками, московитами, поляками, іспанцями. Ні разу не був переможений. Герой багатьох українських пісень і казок. Найвидатніший, точніше - найвідоміший Характерник запорожець.

Отаман Іван Сірко - У пошуках істини

Про загадкову силі Отамана Сірка дивіться у програмі - У пошуках істини.

Загадки історії досі розбурхують уяву людей і надихають їх у котрий раз перевіряти давно відомі факти ...

Ведучий програми «У пошуках істини» В'ячеслав Гармаш - азартний мандрівник. Тільки він може зануритися в подробиці минулого і виявити факти, відмінні від усім відомих. Чи це щит Ахіллеса, або кримські піраміди, або підняте з морського дна судно повне скарбів - у нього завжди своя версія події. Програма «У пошуках істини» свідчить - минуле, як і раніше, повно таємниць і загадок, ключ до яких потрібно знайти. Глядач отримує шанс доторкнуться до істини, і побути в ролі першовідкривача і Індіани Джонс, не відходячи від екрану відчути атмосферу захоплюючих пригод.

Характерники, до Бою! Cossacks, stand to fight!

Гурт КРАПКА
Характерники були вищою кастою козацтва, наділені таємними знаннями і посвячені у магічні ритуали та обряди. До неї допускали обраних. Лише вони володіли унікальними секретами ведення бою, тренування козаків. І секрети ці межують із міфами про те, що їх і кулі не брали, і шаблі не рубали, і що вони ядра руками ловили, і через річки на повстині чи рогожі переправлялися. 
Among Ukrainian Cossacks there were "Harakterniki", holy-spirited Cossacks who were one of the best warriors in Europe. 

Любка дволиста

      В давнину знахарі давали спраглим опанувати чудо-силу двох бульб "Любки дволистої".
     Вони говорили: "прокреслиш білим по хворому місцю навхрест - забудеш, що боліло. Чорний - для ворога. Доторкнешся коренем до нього - збудеться все, що ти йому побажаєш ". 
     Дівчатам давали бульби, щоб їх полюбили хлопці. Звідси походить і назва - Любка.

     ...А козаки і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу, бульбочки. 
     Почали оті бульбочки запорожці жувати - втамували голод, поволі стали повертатися сили… Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони козаки розбили.
 Не раз і не два ставали козакам у пригоді чудодійні бульбочки. Оберігали вони свої амулети, навіть на допитах не відкривали таємницю своїх кульок на шиї. 

     У знахарстві світлий корінь любки використовувався для цілительства, а темний — для заподіяння шкоди недругу.

     Перед вживанням бульби розтирають на порошок, розводять спочатку в холодній кип’яченій воді — в 10 частинах, а потім додають 90 частин окропу (або гарячого молока) і збовтують, щоб вийшла густувата рідина, схожа на рідку сметану.

     У народів Сходу (наприклад, у персів), зозулинцеві шишки вважають за винятково поживними й навіть цілющими.
З них готують постійний ранковий напій і кидають їх навіть у суп, готують з них желе, а з їхнього борошна роблять тісто.

Способи застосування:
Відвар: 3,0—10,0 на 180 мл; по 1—2 столові 
ложки 3—4 рази на день. Виснаженим людям 
добова доза — 40 г, на воді або молоці 8 медом.